Країна таємниче зникнувшого племені та різнобарвних цвинтарів

Сподіваюся, ви здогадалися, про яку країну буде йти мова. А якщо ні, то відкрию вам усі карти - це Мексика! Країна несподіваних, нетипових поглядів на життя, цікавого минулого та традицій. Можливо, трохи складно зрозуміти їх культуру, але вона запам’ятається вам назавжди.

Гарантую вам!

Оскільки, Мексика - країна далеко немаленька за своїм масштабом, тому хочу звернути вашу увагу на найпопулярніший туристичний регіон - Канкун.

А саме : Чичен-Іца. Місто, побудоване племенем Майя.

Майя були стародавньою цивілізацією південної Мексики та інших південноамериканських країн – Гватемали, Гондурасу, Белізу і Сальвадору. Народ Майя дуже добре розбирався в астрономії, протягом першого тисячоліття нашої ери вони детально вивчили і нанесли на карту схему руху Сонця, Місяця, а також інших планет і зірок. На цьому і базувалася їхня релігія і міфологія, пояснюючи минуле, сьогодення і майбутнє. Майя винайшли також блискучу математичну систему, письмову систему, і комбінацію з трьох точних взаємопов’язаних між собою календарів. Потрапивши у Чичен-Іцу відразу виникає питання : «Як люди того часу, ще до нашої ери, могли побудувати такі піраміди, винайти календар і створити цілу імперію?». Здається, ми - люди, ще дуже мало чого знаємо про самих себе. Ніхто напевно не знає причин падіння імперії майя. Учені називають кілька можливих — від посухи і голоду до перенаселення та змін клімату.

Головною принадою Чичен-Іци вважають піраміду Кукулькана (або в перекладі з мови майя "змія, вкритого пір'ям"). Висота піраміди становить 25 м,

на її вертикальному майданчику розміщений храм. Основою піраміди є квадрат з стороною 55,5 м. Вона має 9 рівнів. У середині кожної сторони зроблені широкі сходи, кожна з них нараховує 91 сходинку. Сходи, що проходять північним боком піраміди, знизу закінчуються двома зміїними головами - символом Кукулькани. Якщо кількість сходинок (91) помножити на кількість сторін (4) та додати платформу, на якій стоїть храм (ще одна сходинка), то отримаємо такий результат: 91 * 4 + 1 = 365 (кількість днів у році). Це дало вченим зробити висновок, що в основу піраміди покладено принцип календаря, та й власне піраміда, ймовірно, мала певне астрономічне призначення. У піраміду можна потрапити лише через отвір у підлозі храму. Там знайшли скульптуру так званого червоного ягуара та своєрідну фігуру - трон, яку називають Чак-Мооль.

Але це далеко не все, чим може вразити нас Мексика. Пропоную вам дещо більш екзотичне та вражаюче…

Як умру, то поховайте мене і … посмійтеся!

Якби дивно це не прозвучало, але я наполегливо рекомендую відвідати мексиканський цвинтар ,бо відношення до смерті у мексиканців абсолютно відрізняється від українського, хоч і більшість мексиканців - християни, а саме католики (76,5%). Кладовище - це така дуже сумна тема, яку при нашій ментальності обговорювати з друзями особливо не прийнято. Українці, зазвичай, приходять на цвинтар з двох основних причин: на похорон близьких їм людей, або у помильні дні, і тут рідко обходиться без сумних емоцій і сліз. Однак, у цій країні все навпаки. Мексиканці, наприклад, приходять на цвинтар, щоб порадіти за своїх близьких! Жителі цієї країни філософськи ставляться до смерті. Для корінних мексиканців смерть - не трагедія, а початок нового життя. Похорон - це свято, коли всі жителі села збираються разом і проводжають померлого в кращий світ. Тому і кладовища там дуже незвичайні, яскраві і барвисті.

У Мексиці навіть є спеціальне свято - «Dia de los Muertos» або «День Мертвих». У ці дні все перевертається з ніг на голову. Ніч стає днем, кладовище - найпопулярнішим місцем в місті, живі вбираються у мертвих, а покійні - оживають. Мертвих тут не поминають, а зустрічають з радістю. Адже це єдиний день, коли улюблені родичі, які покинули цей світ, можуть відвідати їх. Раніше таке святкування займало цілий місяць, але зараз проходить три дні на рік. Його відзначають 1-2 листопада, іноді святкувати починають раніше - 31 жовтня.

Це національне свято в країні, тому всі дні вважаються вихідними, а школи та підприємства не працюють. Причому 1 листопада традиційно вважається «Днем маленьких ангелів» або «Día de Angelitos», коли шанують покійних дітей і немовлят. А на наступний день вже поминають померлих дорослих. За вірування мексиканців вважається, що мертві продовжують жити в потойбічному світі - Міктлане, а смерть лише перехід від одного життя до іншого. І через рік після смерті покійні повертаються в свої будинки, щоб відчути радість життя, побачитися з родичами і друзями, і знову отримати їх любов і турботу.

«The bridge to paradise»

Типова назва для мексиканського кладовища «Міст у рай».

Історія надгробків така: після смерті уся сім'я і друзі покійного скидаються грошима на надгробок. Спільно обирається художник або архітектор і матеріали, якщо грошей не бракує. Якщо сім'ї бідна, то надгробок роблять спільними зусиллями самостійно, а то і зовсім близькі члени його сім'ї - власноруч. Кожен пам'ятник повинен максимально чітко відображати покійного - його характер, захоплення або професію, яку пору року його переходу в кращий світ, а також, часто спосіб його смерті, якщо та сталася передчасно. Це одночасно висловлює глибоку повагу до покійного в поєднанні з типовим мексиканським гумором.

Наприклад, якщо померлий дуже любив читати книги та ще й робити це у ліжку, то він буде мати ось такий надгробок:

Любителям випити і повеселитися ставлять на могилі бочку з пивом, або храм, споруджений з пляшок вина:

Притулок для душі молодої утоплениці - імпровізоване мініатюрне озеро з водою:

Сподіваюся, я зацікавила вас традиціями та історією цієї неймовірної країни і ви вже збираєте валізи та бронюєте квитки на літак!

Заглада