Місто лелек

Ярина Грунська

Перетнувши кордон між Німеччиною й Францією, мало хто задумується, в яке місто їхати. Звичайно ж, у Париж або Ніццу, але не лише ними славиться ця країна.

Існує твердження, що всі лелеки, які на зиму летять у теплі краї насправді ж прямують у маленьке місто на сході Франції Кольмар. Принаймні, так стверджують його мешканці, цим вони приваблюють туристів і не дарма.

Кольмар – відображення шани до історії, архітектури та культури. Усі мешканці міста цінують традиції в усьому й завжди. Вони ніколи не змінюють, перебудовують чи перемальовують фасади будинків. На думку французів, вони мають зробити все, щоби зберегти ту атмосферу сімейного міста, яка існувала ще в часи, коли його тільки будували. Вузькі вулички, дороги яких встелені бруківкою, маленька річка, довжиною через усе місто. Затишні кав’ярні, невеликі магазинчики зі сувенірами на кожному кроці, дуже товариські люди, а також юрба туристів. Останнє, до речі, єдине, що не сильно подобається. Проте, якщо все ж буде можливість потрапити в це чарівне місце, то варто нею скористатися.

У «Місті лелек» є чимало комфортних закладів, у яких можна залишитися, але раджу обрати Hotel Turenne. Вартість одного номера для двох на дві ночі становитиме приблизно вісім тисяч. Сама будівля розташована в історичній частині міста, неподалік собору святого Мартіна. Храм у готичному стилі є однією з історичних, культурних й архітектурних пам’яток Європи. Його можна відвідати просто так, не треба чекати, стояти в довжелезних чергах, а просто зайти. Характерним для доби, коли його будували, є канал, прокладений навколо Собору. Також, якщо буде час, раджу зайти в музей іграшок і поїздів. У ньому навіть дорослі зможуть знову відчути себе дитиною. Що для жінок, що для чоловіків це буде дуже цікаво, адже в музеї можна знайти першу модель ляльки Барбі, маріонетки, іграшки на моторах, різноманітні моделі лялькових поїздів, від дерев’яних до металевих. Але ще більше м’яких іграшок, здебільшого це лелеки різних порід, а також форм.

Для того, щоб задовільнити свої гастрономічні вподобання, варто сходити в найбільший міський ринок, який розташований у будівлі колишнього великого сараю для худоби, і це певна родзинка. Там можна купити різноманітні продукти, притаманні цій місцевості, але найкращий товар, який завжди всі купують – вино.. А ось найсмачнішу каву в місті подають лише в Cafe Patisserie Dussourd, обійдеться велике капучіно або лате в три - чотири євро (90 - 120 грн), а ось солодке до нього від двох євро (60 грн) і вище, але смачніших еклерів, панна котт або торта « Шварцвальд» («Чорний ліс») не знайдете більше ніде. Проте, якщо забажаєте скуштувати щось більш сакраментальне для французької кухні (зараз не про жаб’ячі лапки, равликів чи цибулевий суп), то La Soi саме те, що треба. Традиційна французька випічка з різноманітною начинкою від солоної до солодкої. Чимось нагадує італійську піцу, але без томатного соусу й великої кількості сиру. У середньому такий тарт вартуватиме від семи до п’ятнадцяти євро (210 – 450 грн). Цікавим є те, що цей маленький ресторанчик має мішленівську зірку. Хоча, який би заклад не обрали, завжди замовляйте келих вина, там воно без перебільшення дуже смачне, не п’янить, але втамовує спрагу.

Практично всі мешканці Кольмара - рідня. Не дивлячись на те, що населення міста становить майже 70 тисяч людей, вони між собою родичі або були ними. Характерним є те, що завжди підтримують сімейні стосунки. Вони у всьому допомагають і навіть, якщо ви в місті проїздом, не маєте де залишитися або у Вас проблеми з транспортом, жителі без вагань допоможуть.

Про Кольмар можна розповідати багато, але кожен, хто тут побував пізнає це місто по-своєму. Одна порада: ніколи не користуйтеся в послугами гіда, не через те, що це зайва трата грошей, а тому, що ви ніколи не проникнетеся духом, історією міста, якщо самостійно його не вивчите. Хоча допомогти в цьому можуть самі кольмарці.